Слово живе вічно, а ми життя частина,
Сьогодні,вчора, завтра, зі змінами буття,
Лиш сказане ,написане води мала краплина,
З якої починаються великі всі моря.
Народжується слово, а з нього вірш чи пісня,
Цитати, афоризми карбуються навік,
Хтось складав вже "до",а ми читали "після",
І додавали в теку життя новітній слід.
До нас усе творили ,писали, зберігали,
Щоб принести в майбутнє краплину з давніх днів,
Без слова адже зовсім нічого ми б не знали,
Історії не мали, й коріння прадідів.
Не знали б ми Шевченка, рядків його пророчих,
І не пишались мужністю славетних козаків,
Дарує слово силу для підданих охоче,
Дарує людям казку,науку, любий спів.
Дарує людям мудрість складену роками,
Початок має в часі але нема кінця,
Дорогу довгу також пройде воно з нами,
І забере частину нас вперед до майбуття .
Слово живе вічно, ми ж лиш життя частина,
Ми проміжок у часі, ми тимчасовий стан,
Залишиться можливо й від нас ота краплина,
Що створить зі словами глибокий океан.
ID:
952046
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.07.2022 21:27:13
© дата внесення змiн: 02.01.2023 23:04:46
автор: Вікторія Павлюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
Добре! 
