Ти зоста́нешся у волоссі ранковим сонцем -
І незмінно лінивий промінь цілунком в ніс
Починатиме чисті аркуші крізь віконце,
Поки місто розплющить очі під гул коліс.
Виринатимеш тихим ма́ренням на світанку,
Де між світом і сном тумани зітру́ть межу…
Упівго́лоса там співатимеш колиса́нку,
Доки я за примарним сяйвом чимду́ж біжу.
Десь у сутінках мерехтливими ліхтарями
Я шукатиму шлях під звуки старих пісень
І блукатиму, мов снови́да, твоїми стежка́ми,
Поки сонце зі смутком зітхне й домалює день.
_____________________
08.07.2022
