Радість і щастя хвилю здійма,
Стрімко несе із самого дна
Практично забуті переживання –
Від їх рідкого використання.
Шторм, чи то буря – зараз встряхне
Знизу і доверху в тебе усе.
Серце звеселить, сумнів розвіє,
Полегшить, поніжить і навіть підніме
Що ти полетиш пером понад світом -
Чудовим, прекрасним в яскравому світлі.
Ніжному, милому, теплому - ніби
Повсюди течуть кисільнії ріки…
Умить промайнуло – вали почуттів, що змінюють долю
Із всього маху б’ють по самоконтролю.
Бризки летіли – в очах запалили
Веселі іскорки, посмішку, навіть сміху зуміли
Вибити трішки
Хвилі вершки,
Що понад мурами
Були перемахнулими…
Є такі люди, бувають моменти
І щирий сміх лунає дуетом.
Коли пишуться вірші, лунають пісні -
Як вал дев’ятий б’є по стіні.
Рада знайомству!
Зацікавили ніком - прочитала вірша. Гарно.
А знаєте, я б в останнім рядку сказала: "Наче цунамі б'є по стіні!" Бо вірші - то стихія.
Натхнення Вам!
Дякую за відгук і знайомство
Цунамі тут підходить, але це більш рідкісне явище і дещо іншого плану.Та в даному випадку "Як вал дев'ятий" = "коли найвища хвиля". Можна й цунамі - але ключове слово "як=коли" ))
А чому Вредний? Наче ж не дуже. 
