2 4 2 Дві доні
⠀
Дві доні поруч - в царстві сноведінь,
Одна сопе легенько, друга - шумно -
Їй весело вві сні, а першій - сумно,
Зім'ята постіль. За вікном - тишінь,
⠀
Де вуличний ліхтар та дві зорі
Не мовлять - просто споглядають мовчки:
Як ніч переминається по-вовчи,
Як пахне час біди о цій порі,
⠀
Як річка пі́тьми ллється у вікно
Та змішується із дитячим вдихом,
"Від ді́ток - геть!" - шепчу, та якось тихо,
І темінь лине в ліжка все-одно.
⠀
Не лізь ув їхні: карамель і мед,
До мрій, де - поні та єдинороги,
Прозорі за́мки й казкові́ дороги,
Та кінь вморивсь і не летить вперед.
⠀
Зненацька старше скрикує дитя -
"Ой, страшно, мам, - щось чорне в завіконні",
Молодша - перелякана спросоння,
Бо тьма повзе під ковдру з небуття.
⠀
Уходь, бідо́, це лиш мої дітки́,
Вони міцні поки, мов Джельсоміно,
Та на вустах вже - ниті тьми липкі,
Іще не видні хо́роше самим їм.
⠀
Уходь, бідо́, я ліки віднайду,
Дістати тьмі дівчаток не дозволю,
Та пра́щу привела ніч до ладу́,
І холодно.
І пахне скрізь час болю.
⠀
Але я поруч завше з вами, знай.
Ви спіть у лоні теплоти моєї,
Я ні єдиноріг, ні цар, ні фея,
Та я спасу, лиш тільки погукай,
⠀
Двох янголят тендітних, мов лілеї, -
Любов сильніш за темінь зазвича́й.
⠀
Авторка Alja Khajtlina
Переклад Yurii Shybynskyi
⠀
ОРИГІНАЛ
242
Две деточки лежат вокруг меня.
Одна сопит легко, другая густо.
Второй во сне смешно, а первой грустно.
Окно открыто. Смята простыня.
В окно глядят фонарь и две звезды,
Не говорят, а просто смотрят молча,
Как ночь переминается по-волчьи,
Как время пахнет, полное беды.
Как тьма рекой вливается в окно,
Течёт, перемешавшись с детским вдохом.
Детей не трожь - шепчу, но слышно плохо,
И тьма плывёт к кровати всё равно.
Не трожь, не лезь в их мёд и карамель,
В мечты о пони и единорогах,
О замках и о сказочных дорогах.
Но конь устал, но всадник охромел.
Но вскрикивает старшее дитя -
- Мне страшно, мама! - голос странно тонок
И младшее пугается спросонок
И тьма ползёт под простынь, шелестя.
Уйди, беда, детей тебе не дам.
Они пока сильны, как Джельсомино,
Но нитки тьмы прилипли к их губам,
Пока ещё не видные самим им.
Уйди, беда, лекарство отыщу,
Чтоб тьма не повредила им обоим.
Но ночь уже наладила пращу.
И холодно.
И время пахнет болью.
Я здесь, я здесь. Мы вместе. Я и вы.
Они уснут, в мою уткнувшись шею.
Я не единорог, не царь, не фея,
Но я спасу, ты только позови.
Две деточки - что может быть слабее.
Но тьма не сможет победить любви.
ID:
964241
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.10.2022 11:26:56
© дата внесення змiн: 30.10.2022 11:26:56
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
