Я літала, неначе птаха.
Небеса то був мій дім.
Легка, немов пір'їнка,
Я піднімалась догори.
Але тепер моїх крил немає.
Вони згоріли в вогнищі журби.
І я падаю донизу дивлячись на тебе догори...
Подібно камінь я впала на землю,
Коли ти залишив цей світ...
Ми більше ніколи не літатимемо разом...
У наше царство нездійснених мрій.
Ми більше не будемо разом
У світі цих людських творінь...
Ми більше не піднімемося разом
Назустріч нашим зіркам.
Ми більше не будемо співати...
Бо ти пішов, ти полетів один...
Ніч накриває мене чорною ковдрою, знову...
Щоночі я бачу тебе.
А вранці втрачаю зору...
Одягаю, чорну я вуаль.
Лише прошу в когось, аби...
Зупинити б цей клятий час.
Повернути годинникові стрілки - назад.
Зупинити мить, стоп час.
І знати, що це все трапилося не зі мною
І не з тобою...
Мати б надію, чи хоч ще один шанс...
Але фізично ти не зі мною...
Моя душа кричить від горя.
Я стою біля краю прірви, знову...
Але назад це нічого не поверне і так по колу...
Я відчуваю вільне падіння, нервово.
Біль тішиться перемогою наді мною...
Навіть найтемніша ніч була світлішою.
З тобою...
Навіть у найхолодніший день не відчувала я ознобу...
Без тебе мене зовсім нема...
Але я знаю, що в тебе в твоєму новому світі десь за хмарами, все гаразд....
Приходь частіше у яскравих снах.
