... шось в душі ожило чи прокинулось ніби від сну
на старих сторінка́х позривав забуття
всі печаті
там мої закарлюки проорюють всю жовтизну
перекреслені на́вхрест, мов несправедли -
во розп'яті
*****
влучна пам' ять стрілою пронизує давні роки :
коли місяць засвідчує скритне
тонке божевілля
безпощадно, натхненно весь мозок ґвалтують думки
а під ранок щасливо-знесилений
мов породілля
*****
а на рамі вікна — боже — скільки розп'ято тих муз
у складній нісенітниці тихих простих
ритуалів
де слова, суть і рими складаєш в логічний союз
цідиш соки фантазій з великих
гранчастих ґраалів
*****
... та жбурляв в порожнечу всі вірші — як ті камінці
невідомий нікому нікчемний
наївний аматор
збіг останній рядок... розкарячений підпис вкінці...
а ще дата в кутку — після чого
закреслився автор