Блудило горе по дорозі
Та в чистім полі,
І ношу несло у знемозі,
В ній сльози й болі.
Така важка і непосильна
Була та ноша..
Нікуди ще не запросили –
Дають відкоша.
Хоч стукало в ворота, двері -
Не хочуть знати,
І не люб’язні, та не щедрі,
Не просять в хату.
Блудило горе по стежині,
З дощем ходило..
І слізну річку по долині
Воно пролило.
Нехай смертей і сліз, і болів
Ніхто не знає,
А річка горя йде за обрій –
Не повертає.
Не пускають горе в хату, то воно вікном влізе! Хай розвіється воно вітром на далеких болотах і в високих горах, а до нас щоб прийшло щастя, мир і добро!
Нехай смертей та болів, горя
Ніхто не знає,
Нехай ріка тече за обрій –
Не повертає. Як же ти вірно все написала, Олю! Тримаймося! Має ж прийти час, коли нарешті настане мир!