Додому хочу… У тепло, де груба
Веде розмову з судником старим.
Де думці гарно, де душі так любо,
Де віра в правду проситься до рим.
Там досвід роду смажиться з млинцями,
Там пеларгоній запах задрімав.
Сакральна тиша, ніби монограма,
Лягла у шпарах дрібно на димар.
Зморився кіт на припічку кудлатий,
Кипить узвар, а не бої киплять.
- Пробач нас, Боже, - на колінцях мати
Складає в пучку молитовно п’ядь.
Додому хочу! Відпустіть. Вам шкода?
Різдво чекати й новий рік зустріть.
Додому хочу, де жила свобода,
Де не могли війну і уявить.