Усе гасне, а потім загоряється знову,
Огортає світлом, дарує віру, що спокій лишиться з тобою,
Та це лиш сподівання: ти знову втратиш внутрішнє світло,
Ти знову відчайдушно шукатимеш сенси, які заповнять порожнини.
Травмовано обнуляєшся, стурбовано шукаєш, задоволено світишся – циклічне оновлення налаштувань, підозрюю.