Не сотвори собі кумира.
Не сотвори.
Не сотвори.
І, як навмисно, пахнуть миром
далекі наші вечори...
І, як на зло усьому світу,
(хоча, насправді - лиш мені)
твій загадковий погляд світить
і не згасає вдалині…
Не утекти.
Не заховатись,
не обдурити власну суть…
Душа зі старту прагне гарту
і п'є божетвенну росу...
Привідкриваються лаштунки,
де б’ється пам’яті вогонь.
За крок до першого цілунку
зійдуться лінії долонь...
Нове життя затягне виром,
зітре з лиця останній грим...
Не сотвори собі кумира.
Не сотвори.
Не сотвори...
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)