На телетон одного типового одесита,
Дзвінок із-за поребрика був кума московита.
Рачу дещо з бесіди вам переказати,
Аби знали, чим болотяника при нагоді барати*.
-Ну і шо ти там біндєра робиш?
Давненько щось мені не дзвониш…-
Без звичних здрастє та привєтів,
Кум у трубку забульбометів*.
-Ріжу та їм без солі розтриклятих москалів!-
Завівши трактор, кум кума кебетно бортанути* рішив.
-Що за чортівня?- здивовижено кацап питає.
-Який привіт- такий одвіт!- наша людина відповідає.
Московський Кум( далі- М.К.)
-По ящику передають, що вас так бомбитимуть,
Без світла, води та тепла всі отож сидітимуть…
Одеський Кум(далі-О.К.)
-Хто такеє ярундит*- щоби був здоров отой коментатор…
На такий випадок у мене є файний генератор,
Твердопаливний котел, ще й склав я піч,
Цистерну викопав, гідрофор- це теж чудова річ.
М.К.
-А тотеж відключать газ, бензину притьмом устарати зась….
Тогді ж гаплик твоїй електриці з водою, ась?
Ні в туалет схиляти, ніже їдла наварити фуч собі,
Не працюватимуть же чудернацькі зехери* твої…
О.К.
Аф але сойним резукт*!!! Знайшов мене чим налякати…
Колодязну водицю легко і цебром дістати,
Стравню і на пещі, філістере*, вільно поварювати,
Ще й кабицю на задвірку зумів я збудувати,
Вбиральню ж на городі я й не зносив,
Аби цей пудр-клозет шармачні* добрива приносив.
Якщо акумулятори ліхтариків ані гич де зарядити,
Свічки та лампадки є- оцим я зможу посвітити.
Розплющ же зикри, кумцю, та побач,
А то дундуком ти став, хоч стій та плач,
Що ні гариля нам не в змозі поробити,
Лише аналоговнєтні битіє нам здатні вкоротити,
Одначе гласи кривці вами всіх невиннозгублених від землі,
О помсті у Всевишнього ґвалтом голоситимуть,
Синім полум`ям через те, глибоко в шеолі,
Недолюдки, гонифи*, потіпахи ваші гамузом горітимуть…
М.К.
-Сількісь, годі! Давай без проповідей та пропаганди..
Скумекав я, що животію, місто мешканець Руанди,
Який ти кукібливий балабуз усе-таки пам`ятаю,
А я понині в своїй халупі навіть унітаза не маю…
Але все одно підтримую спеціальну військову операцію,
Все що моторить мій президент- те має рацію…
О.К.
-Катма тоді сумління в тебе- тлумом з афедроном!
Бо ти за розмир вкоєнним голомозим шмоком*,
У якого, там де мала бути совість-
У дитинстві, в тому місці- страмний уд виліз уристь…
Цимес:*
Про українську націю давно пуйлопам слід зафіксувати,
Що у власних хавирах* на заповітній землі вміємо гараздувати.
Тому Панматчину* шлемазл шмидрик* нічим не зламає,
Україну нашу Неньку докіль сонце-світ не здолає.
10.08.23.
Балабуз(одеськ )- хазяїн.
Барати(одеськ )- вчинити акт содомії
Бульбометити(одеськ )- морозити глупство.
Бортанути- відшити.
Ярундити(одеськ )- ярунда+ ерудит. Ті хто каже чухню з розумним виглядом на язик.
Зехер(одеськ )- Таємничий прилад, приладдя.
Аф але сойним резукт(идиш)- щоб усім ворогам так було.
філістер(заст.)- неук.
Шармачні(одеськ )- дармові.
Гониф(одеськ )- розбійник
Шмок(одеськ)- людина яка страждає маньякально депресивним психозом.
Хавира(одеськ )- житло.
Шлемазл шминдрик (одеськ )- божевільний коротун.
Панматчина(заст.)- Батьківщина.
Цимес(одеськ )- суть.
ID:
1005355
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 09.02.2024 12:09:39
© дата внесення змiн: 30.05.2024 15:48:41
автор: О. Хвечір.
Вкажіть причину вашої скарги
|