Дощові каплі дзвінко дріботять в весняні привідкриті двері.
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння зайнялось, спинитися не в змозі.
Веснуню, відчиняй скоріш, чекати не примушуй.
Життя гостиною потіш, впусти його спокусу.
Потоки лащяться до стін, пестливо обіймають.
Щирує дощ впродовж годин – бажання не вщухає.
Та не вдирається у дім, відкритий на шпарину,
спиняє край свій спраглий плин, хоч як до неї лине.
18.03.24
