На водах широких плещуться моряки,
Серця відважні, душі вольні, як вітер.
Шляхи їхні прокладають через стихії,
Під покровом небес і в омиваючих хвилях.
У глибині океану спить корабель,
Та пам'ять про нього не втрачена в нас.
Його мандрівний шлях затоплений таємницею,
Він легендами живе, в душах моряків.
Вітри шепчуть його ім'я в ночах без краю,
І хвилі розповідають про його долю.
Та моряки вірять: на дні океану
Корабель спить, чекаючи на свою пору.
Хай зірки на небі освітять їхні шляхи,
І хвилі піднесуть до нових пригод.
Моряки – вічні стрільці за мандрівною зіркою,
Що зводить їх з кораблів на далекі береги.