вона стала твоєю мрією, сплавом зі сліз і образ
ось бачиш, якою ти можеш бути, коли розтікається час
тобі більше не треба ховатися, вони пішли
на пʼєдесталі стоять тільки двоє — вона і ти
твоя Мрія начхала на бога, тобто на совість і страх
погубила себе і зібрала в нові суперечні слова
твоя Мрія тепер захлинається від мови любові і зла
а до пʼят її клеїться памʼять — липка смола
але Мрії зовсім не страшно, бо це чекає на всіх
ти вчуваєш у стінах її ледь вловимий сміх?
це так їй радо втілити твій ідеал
ти ж хотіла, щоб вона саме ТАКОЮ стала?
в Мрії ключиці — загострені, а очі — зі скла
більше ніхто не побачить, що Мрія слабка
а отже, ніхто більш не завдаватиме болю
Мрія віджила своє, настав час побути собою
