Занурююсь глибше у душу,
До справжнього свого, до я,
Настільки далеко, о леле,
Що там, де нікого, воля моя
Не дістають там печалі:
Навчилася біль не впускати.
А пригощаю теплим чаєм,
Та не веду до себе до хати.
І звуки дощу, коли дріботить
З насолодою спрагло ковтаю.
Тепер під дощем я танцюю
І воз'єднавшись з собою, літаю.
Мрії мої – то є міцні крила,
Те що у серці – життя джерело,
Рани – підтвердження що любила,
Та душу здолати ніщо не змогло.
Занурююсь глибше...