Торкнувшись пальцями долонь
Ти зазираєш в мрії майбуття,
Тебе охоплює полон
Палких сумлінь,
Переконань впродовж життя.
Той дивний сон згадавсь мені,
Коли до лона почуттів
Ти вабиш рухами своїми.
Мовби пензлем вимальовуєш світанок на весні приємні дні
Вражаючими жестами та пантомімою солодкої ожини.
Ти викарбовуєш у пам'яті моїй апостамент родючості, Богеми,
Висвітлюєш ти віру в образі разючої пантери.
Заполонивши моє серце, зриваєш ти завісу
З обелісками апофегею та стразами із дорожінь,
Тим самим, даючи шалену мить із неошатної Омеги.
Зашарівшим поглядом гіпнотизуєш прудко думку,
Що лине з Всесвіту до Тебе.
І Ти нагадуєш мені нестримну біль та руку,
Яка зцілила від недуги моє серце, розпач та розлуку.
Ти випробовуєш мене коханням, Зриваючи із обріїв стереотипи нескінченного зітхання.
Читаючи мої думки, ти закодовуєш ті миті,
Що приємними здавались.
Навік Ти зрозумієш ту любов,
Яку Ти пройняла до мене
у час безмежного бажання.
17.01.2017
