Війна - це страшне слово,
Війна - це смерть і кров.
Летять снаряди знову,
Але живе любов.
Любов до України,
До рідної землі,
До любої родини,
До всього взагалі.
До сонця і до неба,
До річок і озер,
До рідної оселі,
Що знищена тепер.
Прийшли прокляті орки.
Вбивають, палять, б'ють,
Руйнують все до корки,
І лізуть, і повзуть.
І тут зненацька з неба
З'являються Боги,
Боги жовто - блакитні,
Завзяті козаки.
З'являються так швидко,
Всі в формі ЗСУ,
Неначе сніг у квітні
На спалену траву.
І давлять, давлять орків,
Вминаючи в багно.
Робили так козаки
Іще давним - давно.
Але ж до Перемоги
Не всі з них доживуть,
Загиблі всі Герої
До Господа підуть!
Згадаймо ж поіменно
Нащадків поколінь,
Зруйновані ордою
І Бучу, і Ірпінь,
Всіх вбитих українців,
Що вже лежать в труні...
Невже це все насправді?
Не снилося мені?
Ребрик С. В.
