Зовні птах майже такий, як горобець,
Й до загону горобиних він належить.
Любить в око брати сонця промінець.
В темних смугах не живе, по них не ходить.
На узліссі дроздик – на чагарниках,
На деревах, на пеньках гніздечко мостить.
Найпоширеніший вид – співочий птах,
Грамів сто – ваги і до чверть метра – росту.
Спинку має шоколадну пташка ця,
Й хвіст такий. По шоколаднім – срібні плями.
Пузо – біле. Груди, мов жовток в яйця,
З темно-бурими по жовтому цятками.
А під крилами діляночка – руда.
Горобинний дрозд – горобину шукає.
Осінь з ягодами є? Йде вдаль біда,
Ну, а він в далекий край не відлітає.
Дрозд співочий – дзьоб уверх, донизу хвіст,
Як ллє спів – гучний, тривкий, зі звуків свисту.
Чорний дрозд теж непоганий вокаліст.
Й у шуканні черв’яків він не без хисту.
Дрозд гірський схожий на чорного, але
В нього смуга біла спереду на шиї.
Чорний дрозд і дрозд гірський в нас не живе.
А співочий є й у лісі землю риє.
Різних гусениць і равликів жує,
Черв’яки йому смакують, насінини.
З пруття, кореня гніздо і з моху в’є.
А середину вимощує із глини.
Яйця там кладе дроздиха двічі в рік,
Гріє їх, поки не вилізуть малята.
А за їжею обоє за поріг
Йде батьків, щоб її дітям назбирати.
Співом шир дрозди співочі веселять,
Поки місце, де живуть, з теплом у мирі.
А як осінь холод пустить, відлетять
З ріднокраю дружно, зграєю, у вирій.
Дві помилки побачила, виправила.
