Коли тобі лишень 20 літ і твої батьки працюють дипломатами в іншій країні, можна сказати ствердно : "Життя вдалося!"
Киянин Антон вчився в Інституті Міжнародних відносин, завдячуючи своїм "предкам" і ні в чому собі не відмовляючи.
От, наприклад, сьогодні у нього День варення. Тому треба вразити друзів феєрією різноманітних розкішних атрибутів. Авжеж, тут такого не знайдеш, або знайдеш тільки по-знайомству за немалі кошти.
- Тук - тук !
- Хто там ?
- Парам - пам - пам ! Парам - пам - пам !
Хепі бест Дей ту Ю ! - весела ватага молодих людей шумно зайшла до його просторої квартири.
- Як вас багато !
- Буде ще більше ! Обіцяли підтягнутися Вадим та Марина. Вони напередодні поженилися і сказали, що принесуть могорич з цього приводу.
- Чесно, друзі, я радий.
- Ми тобі подарунки принесли. Ювілей як не як. Візьми дефіцитний кубік Рубіка. Цікава забавка. Попробуєш на дозвіллі скласти його, так щоб кожна сторона була однотонною.
- Цікаво - цікаво...
- А в мене для тебе теж сувенір : мандрівний корабель з вітрилами. Це якщо батько забере тебе в Болгарію пізніше й ти будеш згадувати наші безтурботні студентські літа.
- Многая літа - многая літа - многая літа - многая !
- Попутного вітру вам !
- Ось тримай. Такого у нас обмаль. Рік який тепер ?
- 1984 тий...
- От і книга називається "1984".
- Хто автор ?
- Джордж Орвелл. Він давно помер, але цей твір закордоном мав величезний успіх. Його зачитують "до дір". Прочитаєш, зрозумієш швидко про кого вона написана.
Тільки нікому не давай, бо ще всяке
можуть подумати...
- Гаразд...
- Ще не все ! Аби життя пахло як теперішній травень, від мене подарунковий французький парфумерний набір. Мої переслали з Парижу.
- Побачити Париж хочу !
- Спочатку треба ВУЗ закінчити...
- Еге ж...нічого - нічого...прилаштують кудись в тепле місце родичі.
- Мої любі френди, вдячний за масу позитиву для моєї скромної персони і запрошую до святкового столу.
-Ну -ну, "скромної персони"...Майбутній посол, мабуть, перед нами. Хав ду Ю ду !
- Вері - вері гуд !
Стіл справді був святковим : краби в томаті, устриці під соусом, фарширований болгарський перець, лечо, та інші не менш вишукані страви. А над ними височів, ніби головний диригент дійства, міцний алкогольний напій "Сланчо Бряг". По - нашому "Сонячний берег" (втікаючи від похмурих реалій - не втрачайте берега - алкоголь шкодить вашому здоров'ю !).
- Ти сам оце приготував ?
- ага, мама приїхала у відпустку із Софії пару днів назад, а вона кулінарка ще та...
- Слина потекла вже...
- Нумо до гостини !
- Включи щось послухати !
- Так - так. Сьогодні будем дивитися фільми по відеомагнітофоні про феноменального бійця східних єдиноборств Брюса Лі та музичну шведську "АББУ".
- Відео ! Ура !
- "Кулак люті" - бойовик - шедевр. А чому передчасно погасла зірка отого войовничого кіношного лицаря із запаленими очима і несамовитим криком ? 32 роки лишень...Енергії було, хоч відбавляй...
- Перевантаження зі сценічними трюкам. Серце в результаті не витримало.
- Неправда, кажуть, його чи то отруїли, чи то вдарили у вразливе місце якісь монахи з Тібету за те, що він популяризував їхні секрети й тонкощі бою на екрані.
- "АББА" ще співає зараз ?
- Не знаю. У нас точно заспіває зараз...
- Тук - тук !
- Вадим та Марина ! Які ви щасливі обоє ! Дякую що зайшли !
- І не з порожніми руками ! Саме в руках у них був маленький блискучий м'ячик, який при включенні в розетку починав крутитися і світитися неймовірними відтінками кольорів, які по стелі - по стінах давали несподіваний яскравий ефект торжества ілюзії.
- Де ви таке диво знайшли ?
- Не питайте, беріть включайте музику скоріше !
А далі були шикарні тости, не менш шикарні імпортні фільми й музичні номери. Особливої родзинки додав екзотичний кліп німецького гурту "Боні М" про містичного плейбоя, маніпулятора численних інтриг в політичних колах, злодійкуватого распутіна гришу (хто б міг тоді подумати, що через 15 літ в кремлі з'явиться ще один "персонаж" зі схожим прізвищем - але вже абсолютно жорстокий, цинічний виродок). Танцювали всі, знову й знову ганяючи шлягер по колу. Життя направду вдалося. Хоча переважна більшість людей стояли в довжелезних чергах за продуктами першої необхідності. Киян це деякою мірою менше стосувалося. Столиця ж в принципі, хай і республіканська.
Красиво жити не заборониш. Із цією тезою всіляко намагалися боротися в тій лицемірній системі (для "своїх" - все, для інших - животіння).
"Золота" молодь завжди мала особливий привілейований статус за будь - якого суспільного ладу.
