Так, я досі ще кохаю цю людину,
Хоча, напевно, часу стільки вже пройшло…
Я досі не пускаю нікого всередину:
Моє життя, думки і кров - усе це є його.
Я знаю, що моя любов взаємною не буде,
Не можуть бути дві разом однакові душі.
Але, чомусь, моя душа його вже не забуде,
Вона присвячує йому всі сни і всі вірші.
Він знов в свідомості моїй являє серед ночі,
І очі знову віддають блакитністю озер.
Якщо на хвильку, навіть, я затуляю очі:
Зі мною завжди буде він, але у снах тепер.
