Ти віддалась і не пошкодувала
Про цноту, що у вічність відійшла.
Вродлива дівчина, що жінкою враз стала,
Відчула всю красу свого єства.
Як мносні хвилі груди наповняли,
Мурашки по спині до копчика повзли.
І губи сповненні бажання простогнали,
Цілуй мене, міцніше обніми.
Як хвилі шовковистого волосся впали
На плечі того, що тебе обняв.
А губи пристрасно кусали,
Благаючи, щоб він не відпускав.
Як місяць й зорі з неба підсвітили,
Посилили цю магію кохання.
А ви удвох у човні щастя плили,
І все сильнішим було це бажання.
Світанок променем проник в шпарину,
Підкрався по кімнаті, світить в очі.
Ти відкриваєш їх і бачиш цю картину
Із незабутньо - місячної ночі.
