Той спогад з дитинства запав мені в душу,
Прабабці старенької мудрі слова:
Коли від хлібини окраєць відкушу -
«Не можна! Бо хліб - усьому голова!»
Чи скибка зі столу впаде, ненароком,
Його прабабуся підніме назад,
Тоді поцілує моргне своїм оком:
«Ви хліб бережіть, щоб у домі був лад!»
А після обіду, всі крихти зі столу,
Збирає у жменю, мов цінні скарби:
«Не дай Бог, впадуть у помиї, додолу!
Ніколи у світі ти так не роби!
Як пухли в тридцятих, голодні вмирали,
Стогнало від жаху і місто, й село,
Крихти ті, колись, нам життя врятували,
Не стало б мене - то і вас не було б».
Довіку тепер пам’ятати я мушу,
Прабабці старенької мудрі слова,
Той спогад з дитинства запав мені в душу,
Святий заповіт: хліб - всьому голова!
16.10.2024
