Я хотів написати вірша,
і просив лише декілька слів.
Але іноді так в нас бува,
ти забула про що я просив.
Я тобі напишу про нас,
що так добре почало складатись.
Я не можу не думати в раз,
і не можу чогось не боятись.
І не хочеться злості твоєї,
ні журби, а ні каплі образи.
Я дивлюсь на тебе завжди,
і пишаюсь красою щоразу.
Ти чарівна як квіти в лугу,
така тепла як сонце на небі.
Я тобі завжди це говорю,
що нічого не хочу без тебе.
Я не знаю що в тім тілі пече,
чи журба, чи може надія.
Але серце моє коли бачить тебе,
швидко стукає й дуже радіє.
