ТЕПЛИЙ ВЕРЕСЕНЬ
Край стежини видніється клаптик,
зацвіли спориші біля дому –
ніби зорі з далеких галактик
долетіли і впали додолу.
В очі дивляться, наче в люстерце
чорнобривців янтарні жарини.
Пригортається втіха до серця,
як тулюся до квітки жоржини.
Розстелила природа картини
кольоровим панно на віконце.
Теплий вересень котить хмарини,
а крізь них усміхається сонце.
І таке раювання усюди,
та в журбі опускаються руки.
Схаменіться всього світу люди,
нащо війни і нащо розрухи!
Хто сокиру вам дав, хто дав право
віднімати життя безневинно…
І за що ж ти страждаєш, Державо?..
Я за мир наш молюся невпинно.
Осінь – благословенна часина,
золота, щоб радіти й кохати.
Я молюся за кожного сина,
хто війну не пускає до хати.
12.09.2014
