Сонце крізь хмари бли́снуло –
Сніг мерехтить привітливо,
Скло на калюжі тріснуло,
Крилами пташка трі́пнула.
Здавлене поле смугами
Липовими й дубовими,
Як жеребець – попругою,
Мов цілина – дорогами.
Грію рушницю пальцями,
А потім пальці – подихом.
Не вполювали зайця ми,
Хоч і півдня вже бродимо.
За чергово́ю смугою
Жовта скирта́ видніється.
Треба лиш піднатужитись –
Там трохи обігріємся.
Та й рюкзаки полегшають –
Вип’ємо ж бо й закусимо.
Доля мисливська – вештатись,
Їй довірятись мусимо.
Пахне солома лагідним
Літом, теплом наповненим…
Сонце сповзає з пагорбу –
Треба іти додому нам…
Не за трофеєм ходимо.
Є в тому інше значення:
Просто душа з природою
Проситься на побачення.
Жовтень 2024 року
