Дощі…дощі .. осіння повінь,
У танці звабливість, блиск краплин,
Серце торкне ранкова сповідь,
Про почуття, як гіркий полин.
Мить і сріблиться все навколо,
Йде прохолода, зробить справу,
Знову в калюжі, краплів коло,
Ледь –ледь змальовують заграву.
Зненацька сонце промінь кине,
Злегка відплинули хмаринки,
Як серенада ніби лине,
Іскрять веселкою краплинки.
Виводить дощик своє соло,
Від душі осені зізнання,
Нехай же знає все довкола,
Плекає мрію, цвіт кохання.
І не відкине він подію,
Соромлячись, поведе в танці,
Таїну держить, мав надію,
Тож не відмовить забаганці.
Не приховає, сердечний стук,
Та й загадковість сльозин рясних,
Осінь почує, магічний звук,
Хоч на якийсь час і притих.
31.10.2024р
Гарно, образно. Осінь - така мінлива пора, що нагадує капризну жінку. А дощ дійсно дуже потрібен у нас, в центрі України, бо спека була неймовірна цього літа.
Гарно, образно. Осінь - така мінлива пора, що нагадує капризну жінку. А дощ дійсно дуже потрібен у нас, в центрі України, бо спека була неймовірна цього літа. 
