Гарний вірш, Ірин Ко.
Досить актуальні рядки, замислитися є над чим. Та не так, щоб ми і всміхалися ворогу, а просто демонструємо відсутність єдності. Здоровий глузд нам радить, що внутрішні чвари треба відкласти до кращих часів, а ми чхати на його рекомендації хотіли. Звичайно, "краще" ж прислухатись до того, що постійні завсідники лавочок біля під'їздів варнякають. Одна половина регулярно скавчить про "зелену плісняву" і наркомана з гасел у стилі "Порох - сила, Кокс - могила". Iнша половина скавчить про головного конкурента - алкоголика, який п'є не просихаючи, регулярно напивається до поросячого вереску. Такі ось справи.
