***
Виходячи з театру,
Побувши персонажем,
Глядач стає актором.
***
Відвідуючи Лавру,
Плодивши гріх зі стажем,
Кат мре будь рясофором*.
***
Соромить бард гітару,
Коли фальшиво плаче
В акорді ля мінору.
***
Зібравши пляшок тару,
Тверезий радо скаче,
Що буде п’яним знову.
***
Знайти в молитві ваду
Даремно критик хоче,
Тому перечить всьому.
***
Повчають діти ладу
Батьків своїх охоче,
Коли тікають з дому.
***
Бояться люди часу,
Що плином смерть пророче,
Тому впадають в кому.
***
Плекає тіло масу,
Бо вуглеводи топче,
Щоб бути ширше зору.
***
Шукає римі славу
В бою поет відважно,
Змагаючись за мову.
***
Весна заварить каву,
А людям пити страшно,
Обділеним любов’ю.
***
Живопис любить правду
Без гніву в підсвідомім,
Художник – стиль і форму.
***
Устане сонце зранку –
Осяє Храм Любові
Тому, хто рідний Богу.
(*Рясофор – нижчий ступінь чернецтва, означає «той, що носить рясу»)
14/03/2009
Ростислав Свароженко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо одне слово, котре було спочатку, призвело до появи самої людини, чому ж один коментар (із декількох слів) не може посприяти виникненню людського настрою.
Дякую! 
Дякую! 
прекрасно! 
