Шипить дощ рясний за вікном,
І лист шелестить.
Вітер дзвенить віконним склом,
І злива бринить.
Крізь зачинену кимось кватирку
Долинають звуки.
Око - наче мерехтлива зірка,
І тремтять руки.
Не весело і не сумно,
Не холодно і не тепло,
Я падаю на землю,
Тому що дощ - це я.
Я падаю на землю,
Співаю і розливаюсь...
Крізь подвійне скло, мов крізь дзеркало,
У себе пильно вдивляюсь.
Я стою у сірій кімнаті
І слухаю свої звуки,
З ока світить блакитна зірка,
Та тремтять руки.
