Гуляє буря за вікном,
По шибах б'є дощем.
А там твій милий під зонтом,
Закутаний плащем...
Не знає він того, що тут
Хтось думає про нього,
Не знає,що з душі весь бруд
Цей дощ змиє собою...
Не буде знати він про те,
Що вже його простили
І не почує ж́алісне:
"Мій милий, милий...милий...!"
Не буде знати він цього...
Та ти його прости,
А як простила - не тримай,-
На волю відпусти...