Стоїть один він на зупинці,
Із неба дощ летить до долу.
У вечір хмурий, наодинці,
Трамвай чекаючи додому.
Стояв, чекав, аж ось тут раптом,
Його мобільний задзвонив.
Йому цей номер невідомий,
Що телефон відобразив.
"Алло, я слухаю, а хто це?
Швидка? Що сталось в чому річ?"
Ось ось уже він у таксі,
В міську лікарню чимдуж мчить.
Його кохана в катастрофі,
В цей вечір сильно постраждала.
І у відділені лікарні,
Від втрати крові помирала.
Примчав туди як тільки міг,
І весь цей жах йому сказали.
Що кров є рідкісна у неї,
А донорів поки не має.
"Беріть у мене, в нас та сама,
Четверта група протікає".
Але він ще тоді не знав,
Що ваду серця слабку має....
Тепер вона вже на зупинці,
Стоїть одна трамвай чекає.
Стоїть так само на одинці,
Його в живих нажаль не має...
