Барабанним боєм краплини,
Стукають мовчки об дах.
Там, під дощем, дві людини.
Розпач у їхніх очах.
Там вони, вдвох, під зливою,
Думають все ж про одне.
Хто з них полине краплиною,
Хто з них дощем промайне?
Дощ барабанить безжалісно.
Барви яскравішими стали.
Там, під дощем, дві постаті,
Зійшлися, як дощ, і розстались.
Хай дощ шумить і ридає,
В серці назавжди Твоїм.
Біля намоклої шибки,
Цілунки малює мої.
Кожна краплинка – цілунок!
Кожна краплинка – сльоза!
Кожна краплинка – дарунок,
Хоч і холодна вона...
Дощ намалює картину,
Розпише намоклий асфальт.
Басом озветься в долинах,
В серці розмиє печаль.
Хай виливається в русло
Музика болі з душі.
Хай на папері озветься,
Хай спогадом буде тобі.
Тих двоє людей під дощами...
Згадай! Так стояли і ми...
Під парасолею з нами
Кружляли самотні дощі.
В шибку постукає дощик.
Скаже : „Привіт!” Ось і я”.
Він пригадає всі сльози,
Якими наповню моря.
Хай капає дощ на долоню.
Холодний та ніжний такий.
Цей дощ, то послання від мене,
Йому Ти віконце відкрий...
