Спаливши все своє буття в проміннях сонячного світла
В туманностях дурману й неба я тебе знайшов
Мов білосніжна хмара в мене ти проникла
Й звільнила ти мене від всіх земних оков
Я бачив в тобі всі свої ноти і рядки
Не помічаючи ані секугди я був лише з тобою
Й ніколи б не зумів від тебе я піти
Одна така лиш думка з’їдала мене до болю
Мені тебе не вистачало ранком, вдень і уночі
Невистачало навіть і в твоїх обіймах
Невистачало в мріях і у п’яному сні
Невистачало у хімфаковських стінах
Ніколи б не пустив я в думку свою
Слова ті твої рокові
І згадуючи пісню свою рокову
Я поважаю правильність твою
28,02,2009