"Ти з глузду з”їхав” промовляв собі що разу, дивлячись на себе в дзеркало.
Осінь торкнулась твоєї душі, охопив смуток прожитих років, не зроблених справ, не використаних бонусів.
А в очах запалав вогник надії.
Вона!
Я її вперше побачив на лаві в парку. Сиділа і слухала осінь. Вогняне волосся переливалося з жовтобагряним листям, вітер заграв з ним, ніби запрошуючи її на побачення. А очі!! Я зроду таких не бачив! Я навіть точно не пригадаю якого кольору - карі, голубі, зелені, - ні. Вони дивились на мене, так глибоко, так впевнено, роз”їдаючи мої нутрощі, серце, серце – я відчув, що воно в мене є, і воно ще живе, кров так і хлинула. Я втратив час.
Вдихаючи вологе повітря намагався впорядкувати свої думки.
Я!
Котрий без усіляких зусиль знімав дівок, стояв розгублений мов хлопчисько, що втратив важливу деталь від подарованої татусем машинки. І знову і знову прокручував в голові дешевий сценарій знайомства. Але в якусь мить я відчув почуття страху, поки я стою весь в думках, вона, вона розчиниться в повітрі, розчиниться як крижинка, що впала на долоню. Я зажмурив очі. Тіло почало відокремлюватись від мого розозуму, воно більше не підкорялось мені. Ноги повільно рухались в напрямку де сиділа вона. Я присів на лаву, рука повільно потягнулась до її руки. Боже! Що я відчув в ту мить!
Всі мої нервові клітини запалали як вогники ліхтарів! Серце виривалось з грудей, ніби пташка на волю, що засиділась в клітці, а потім тиша, і блаженство. Яб це прирівняв до оргазму, але без статевого акту. Ми зустрілись поглядом. Я потонув убезодні. Скільки часу ми так сиділи відомо лише Йому. Вперше я ніпрощо не думав, нікуди не біг, життя зупинилось на якусь хвильку і почало набирати нові оберти, але з новим змістом, новим значенням.
Запитаєте , що було далі?
Коли її погляд знову торкнувся мого обличчя, ми ніби на рахунок раз, два, три- піднялись і крокували до моєї квартири. Увійшовши до кімнати, ми роздяглися, лягли у ліжко і міцно злилися в обіймах. Не було ні поцілунків, ні гарячого сексу. Ні. Все було так просто, так не звично для мене . Я торкався її воггняного волосся, вона чухала мій кирпатий ніс, я відчув себе щасливим.
„Ти з глузду з”їхав”, промовляв собі кожного разу дивлячись в дзеркало.
„Ти з глузду з”хав, але від щастя”, усміхнено промовляв собі, кожного разу дивлячись на ліжко, де лежить вона, та ,що торкнулась його душі, що вивела смуток з прожитих років.....
ID:
145065
Рубрика: Інше
дата надходження: 12.09.2009 20:41:56
© дата внесення змiн: 12.09.2009 20:41:56
автор: azazell
Вкажіть причину вашої скарги
|
