О, ну будь-ласка!!!(хахаха...)Ну досить, досить...Які квіти!-дякую.Та ну що Ви, не така я вже й неперевершена!Так, ну хіба що красуня (хахаха!) Ой, перепрошую, маю йти... Так, так, так: наступного тижня, прем`єра.Бачу, Ви взяли програму? Спасибі- спасибі. І Вам всього найкращого, бувайте...
Беру квіти. Йду в гримерку. Біля гримерної декілька осіб. Посміхаються.
Посміхаюсь. Афтограф:"З любов`ю Ваша...". Заходжу в гримерку. Дзеркало-вона-товстий шар гриму-Я. Бажання постукати головою об стіну не зникає. Доза(чотири пігулки антидепрессантів). Бажання постукати головою об стіну загострюється. Цигарка. Ще одна цигарка. Де ж моя асистентка?
Тепер я- це я.
Знову дощ, трамвай, зупинка...додому. З вітринного скла на мене дивиться 50-ти літня жінка. Цигарка і самотність.
Музика? Так! Музика з авто! Це ж Шопен!!! Улюблений...Годинник. До весни 65 днів 11 годин і 3 хвилини... Ой, та ну його все!!! Я ж ще комусь потрібна.
На наступному тижні п`єса. Маю грати роль. Свою роль...Посміхаюсь
спасибі
