Коли подих весни огортає мою Україну,
І сміється бурхливо старенький задуманий Львів,
То тоді, серце тихо співа солов’їну,
Й зачаровує всесвіт тихенький вкраїнський той спів.
Україно моя, ти для нас всіх в цім світі єдина,
Наша світла любов буде вічно до тебе цвісти.
Батьківщино моя! Мій народе! Моя Україно!
Ти найкраща у світі й зоритися будеш завжди!
Україно моя! Моя вільна й велика державо,
Поринаю в глибінь твоїх сивих і довгих віків.
Ти вродилась на щастя й велику заслужену славу.
Я люблю тебе, рідна, й схиляюсь я до твоїх надій.
Браво! Це аж бракує слів,так гарно. Коли читаю щось подібне,я бачу автора,відчуваю його,бо тут відсутній егоїзм. А те,що Ви почали писати після "100 років")),мені не те... Хоч і вірші досконалі,нічого не скажеш. Вибачте,але я - за чесність і відкритість.
Христя Волощак відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мабуть це через те, що відчуття патріотизму тоді були сильніші, ніж зараз внутрішні відчуття кохання поважаю відкриті міркування, тому дякую Вам вдвічі
Оценка поэта: 5 Хоч я у патріот, але не буду пустослівним і не хочу кидати заклики, що тільки розпалюють полумя ворожнечі між Людьми... Я просто скажу, що мені сподобався вірш. Але надалі раджу позбавлятися від цих стандартних рим, накшталт "Україна- єдина", "Україна -з соловїна"... і т.д. Як на мене, ці рими вже давно пережовані нашими класиками. А наш уділ - створити щось нове... сучасне... неординарне...
Дякую!)
Христя Волощак відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей вірш я написала 7 років тому. За нього , доречі , отримала другу премію у Всеукраїнькому конкурсі "Я гордий тим, що укрфїнець зроду" у відповідній віковій категорії. Тому і рима така у 13 років