Увесь папір заполонили строки
Про тебе ,про погоду і про скрегіт
Десь на вулиці-
То встають із вічності кістяки Поетів.
Про бездарну силу вічних свят,
Про Петергофи,про зітхання,
Про літаки ,про Кеннеді й малят,
І про тла криваві з-під багнетів.
Жодного слова про кохання...
-Ой!
-Не вимовляй!
"Пастой,вєдь нічево плахова,
Вєдь у всєх:встераюцца і любят.
Смєх! Пазор! Дітя!"
Я тікаю.
Хай ліпше стигне на столі кутя
І не ворушать мої стиглі очі
(заплющені з прожилками повік)
Мої дорослі-хмарні і пророчі...
І...
Геть сентиментальність лиху!
Лиху?...
...Ковдра,ніч
"Карлсон,який живе на даху"
під подушкою.
