Залатані джинси та спітнілі долоні
А чого ти чекала? Це ж зовсім нелегко
Знайти рідні души, хто зможе на хвильку
Послухати вітчай юнацьких думок
Відступивши на крок, ти втрачаєш ту стежку,
Але всеж намагайся тримати щосили
Тот правильний напрямок, правильний вітер
Хай дме тобі в спину, якщо ти не такий
Як усі. Хто сказав, хто придумав?
Ті довбані рамки, закони і межі
Хто будує ті вежі, відділяючи хутко
Особистостей (псевдо), огортаючи смутком
Справжні таланти.
І кому це потрібно? Ніхто й не чекає
Власних думок вже не думають люди.
Все підслуховують та переробляють
Ти чуєш усюди одне й те саме.
Чому?..
