Мури, мури
Усюди мури
Стіни, стіни
Усюди стіни
Чом немає прямих вулиць
На прадавніх київських схилах?
Схили, схили
До небосхилу
Лину, лину
У цьому плину
Не вливайся в гудючий вулик
Не ставай, не схились на коліна
Люди, люди
Усюди люди
Душі, душі
Закриті сейфи
Кожний може піти шляхом Йуди
Та не кожен Христа створить з себе
*
Мури, мури
Все так похмуро
Стіни, стелі
В міській пустелі
Тут життя, як мурашник вирує
Але дух в м’ясорубці змелений
Оценка поэта: 5 десь є і віконце,
маленьке, прозоре,
протягнутих сонцем,
світань випадкових...
пустеля міськая,
або сільські грати,
дух сповнений змістом,
повинен літати,
за мури і стіни,
за стелі та грата,
незмеленим духом,
благаю, літайте.