Сонце і сходить, сонце й сідає,
Сонце душу мою звеселяє.
Заздрю я сонцю – воно на віки,
Мені ж далося мізерні роки.
Та справа не в часі, справа в душі.
Ну як звеселити нудні свої дні?
Важливі серцю хвилини минають
І дозволу в мене вони не питають.
Не хочу проспати життя найкльовіше,
Не хочу проспати далеких пригод,
Не хочу я жити за правилами інших,
Не хочу забути для чого є тут.
Не хочу чекати на щось не відоме,
Мені не потрібне життя невагоме.
Не хочу сидіти сама я на квітці,
Не хочу я бути птахою в клітці.
Я хочу літати у піднебессі,
Я хочу крильми зачіпати зірки,
Я хочу зростати під променем сонця,
Під тим, що загляне у мої шибки.
Я хочу боротись, я прагну свободи,
Я хочу, не залежно від того, хто проти.
Я знову впаду і я знову злітаю,
Я знов без свободи своєї вмираю.
