Здається що нічне місто мертве. Але це хибна думка, тому що воно живе, воно рухається. Воно відкривається тим людям які живуть нічним містом. Ці люди просто шукають спокій, у статичних архітектурах будинків, у флегматичних рухах автомобілів які час від часу проїжають, у ліхтарях які світять і замінюють їм сонце, у незначних поодиноких вікнах що горять. Нічне місто це чудово. Нічне місто – це інший організм. Ти починаєш його розуміти коли приходить час. Коли ти вже не можеш дивитись на метушню денного міста, коли просто хаос та мурашник надоїли. Ти просто крокуєш з одного кінця міста у інший. Вперед, вправо, назад, вліво. Ідеш у різні сторони різних вулиць. Ти хочеш побувати там і там, на оцій вулиці і ще на отій, ще можна зайти і на ту. Йдеш просто туди куди несуть ноги. Вдихаєш цей запах спокою і насолоджуєшся ним доти доки можеш, доти доки не наступить ранок, поки знову не почнеться хаос. На мою думку місто в день а не в ночі вважається мертвим. Навіть покинуте місто вдень, не настільки прекрасне, не настільки спокійне як уночі. Коли йдеш у ночі по місту самі по собі, незалежно від тебе формуються думки, мрії, бажання. Ці формації мозкової діяльності нічного слайд-шоу можна реалізувати одразу, можна за секунду, секунди, хвилину, хвилини, годину, години. Ти йдеш, думаєш, дихаєш, дивишся, чуєш, доторкаєшся, відчуваєш і тобі нічого не заважає. Навіть одяг який на тобі, навіть одяг який можливо був на тобі минулої ночі, також не заважає. Це чудово, просто йти і відчувати нічне місто.