Впускаю вранішнє світло
на лінію свого бедра,
Прокидаюся. -Така непомітна,
Де ти, Лелю, сьогодні була?
-Заплітала в тугенькі коси
Твої сни і цілунки з жаги...
-Не подумала, що задосить?
Що кохатись немає снаги?
- Ну чого ж? Ви сплелися доречно,
саме так, як і треба поночі...
- Таке скажеш! Але дякую гречно!
Сподіваюсь, що ще напророчиш!
Нині Леля в мені ночувала,
Ззеленивши ще більш мої очі.
Знов собою тебе зчарувала
І чекаю наступної ночі...
