UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Славянка: Голодомор и марш Мендельсона - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ pravnic, 27.05.2010 - 04:30
Дякую Вам за такі щемні слова! Згадалася «Собака 32-го» Володимира Віхляєва. І. Її привчили їсти із руки (Ласкавішого не буває друга!) З господарем на березі ріки жила собака в тридцять другому. Вона його землянку стерегла, як виводок щенят, як власну будку... Немов забула, що давно стара, що полювань для неї вже не буде. У лісі – звір, у небі – дичина, у річці – риба снились їй щоднини. Ввижалося, у тім її вина, що руки у хазяїна змарніли. Один як перст: ні жінки, ні дітей. Давно світила ребрами хатина. Він не знаходив здобичі ніде. І вже земля нічого не родила. Колись собака навіть в заметіль приносила для них обох поживу... Тепер її чуття були не ті. І кров (не та!) наповнювала жили. ...А в полі ж уродило колосків! Він їх саджав. Там є його частина... Та у сусіда не вернувся син: хліб мати, помираючи, просила. Хлоп'я й набрав у пригорщі жита – то спільна праця, єдність їх і мука. І мамине врятоване життя... Враз стало тепло. Він розкинув руки, матусю обійняв і вже разом вони щасливі рушили ланами повз тих солдат веселих гарнізон, які рушниці ніжно потирали. За обрієм їх зустрічав Господь, як батько після трудової днини. Дитячий плач подекуди з господ доносився із пострілами в спину... ...Ні крихти їжі. Тільки чорний крук кружляв над очеретяною стріхою... Три тижні не виходив з хати друг. Скавчав ланцюг. І ось собака стихла. Яка приємна в тілі ломота! Яка незнана дивовижна легкість! Та раптом рідна лагідна рука – а в ній... напевно їжа... їжа є десь! Якою ж соковитою була і ласою, принесена ним кістка! Але збагнуть собака не могла, що руку друга їй судилось їсти. Її привчили їсти із руки (Ласкавішого не буває друга!) З господарем на березі ріки жила собака в тридцять другому. ІІ. -«Собака 32-го» – це міф! І геноцид, і голод – провокація!», - ми ще не раз почуємо від тих, кого з руки годує наша нація. Та я боюсь, в горлянках пінноротих тоді лиш стихнуть заклики оці, коли рука змарніє у народу, коли не стане їжі у руці…
Славянка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я о голодоморе, который мне самой довелось пережить здесь в Украине и совсем недавно и моим маленьким внукам и моим детям.
Славянка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У нас работу найти невозможно в Феодосии, во первых, а во вторых, у нас в семье больше инвалидов. чем тех, кто в состоянии работать, так что у каждого свои заморочки. А инвалиды такие, что самостоятельно не могут, так за ними нужен постоянный присмотр, да ещё и в двух местах часть в Севастополе, часть в Феодосии. Так что долго объяснять, мы от работы не бегаем. Просто и лекарства и дрова и уголь и не всегда есть, чего поесть.
doktor, 08.12.2009 - 19:02
Оценка поэта: 5Я не знаю в каком обществе живут Ваши опоненты, которые говорят "где голодомор? В стране ежегодная убыль населения более 300000 человек. И с Вами я полностью согласен. Славянка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну раз памятники ставят, когда жрать нечего, значат славят. Моя семья из 9 человек голодает.
Славянка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну раз памятники ставят, когда жрать нечего, значат славят. Моя семья из 9 человек голодает.
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
