Дивно так мені сьогодні:
Тебе поруч тут нема,
Мати твоя у жалобі,
Я під вівтарем одна.
Ти удома. Тихо так мовчиш.
Біля тебе якась метушня.
Від учора нічого не їсиш,
І тебе не розумію я.
Я не можу чути твою кров,
На обличчі колір білий лиш.
І тепла немає знов і знов,
І чомусь ти тихо так мовчиш.
Пульс на місці знов стоїть,
І немає посмішки в устах,
І вода з очей вже не біжить,
А в душі моїй панує страх.
"Ні! Він лиш відпочиває.
Не помер він! Ні!
Він живий. Він мене кохає..." -
Кричала уночі я уві сні.
