Пробач мене, що я люблю
Пробач, що ночей дві не сплю
Пробач, що так далеко стою
Від тебе – на самом краю…
Пробач, що нічний сон прирвала
Що всі думки і надії взяла
І в вільний час зі мною ти
У мріях сходяться сліди
В єдину лінію життя,
Чого удвох ми так хотіли
І в нас не буде каяття
За те, що долі покорили…
Я знаю, що існує в нас кордон
Але думки ніколи не покину
І хай серденька б’ються в унісон
А у майбутньому станем на стежину:
Одного вірного і кращого життя
Та будем жить у радості й багатті
І знатимем, що вільне майбуття
Чекає нас, душа єдина в щасті!
