Мимовільно згадуєш ту мить,
Коли ти був щасливим на планеті,
А зараз в серці рана ще болить,
Її шукаєш сліпо на проспекті.
Мрієш, думаєш і мучаєшся так,
Не можеш ти забути поцілунки,
Її уста, її обійми, страх,
Що завтра вже поїдеш і дарунки
Тієї долі, яка вас звела
Простого дня, нічні ваші розмови
Душі струни і руку, що дала
Вона тобі й для вас немає мови.
Існує погляд: ти і тільки він
« Одна, єдина, рідна і кохана, -
а як питав. – Дождешся серця дзвін?
І я приїду, милая, жадана»
Ніколи не забуду цього я
Оті слова, що говорив для тебе,
Ніколи не дізнається зоря –
Кохала ти?..Де краю буде небо?
Тремтіла тихим шелестом дерев,
Як говорив слова далекі, рідні
А зараз білим аркушем мольберт
Кохання вашого нема, запізно…
Він написав, сказав, але не тій
не може розгорнути усі карти
а там любов, жага і також біль.
Але цього ,нажаль, не можеш знати
Не забуває він тебе в далеку мить,
Коли світи зіходяться словами
А що слова? Душа його летить
До іншої, закінчилися драми….
Цілує, пестить, гріє не тебе,
Але не те, що треба відчуває,
А хочеться пізнати лиш себе
Та щось не так, струну його вкриває –
Сріблистий іній спогадів. Думок
Тих пару днів, найкращих у країні,
А зараз у майбутнє є стрибок
І відчуваєш все одно приблизні –
Порухи очей, шаленії бажання,
Чудовії думки й хвилини розтавання
Живуть в душі твоїй, не можете забути
Обрамлення тих вій, через які заснути –
Так важко, кожну ніч ти дивишся на небо
Її усмішка пліч, окреслення страшенно
Так хочеться тобі побачити їх знову
Але далеко все, закінчили розмову…..
ID:
168403
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 27.01.2010 11:05:01
© дата внесення змiн: 27.01.2010 11:05:01
автор: SolOdka
Вкажіть причину вашої скарги
|
