Головне не впасти…
Ця скала небезпечна… Здається, що попереду обрив, який не залатати ні жуйкою, ні життєвим досвідом…
Страшно!
Десь внизу - джунглі, хащі, Амазонка… Яма з якимсь відрізком часу, що ще не прийшов. Не сказав, чи буде, чи піде назавжди…
Небезпека!
На ліанах і деревах – хитрі змії та пантери, біля ніг - каракурти, отруйна комашня. Гидотне провалля, якого боюся більше за смерть, а можливо й життя.
Там – небезпека, тут – ходіння по лезу ножа… Невідомо чи краще у країні світла…
Я дійду!
Ще трохи, скоро кінець… Декілька кроків і фінал, початок чогось абстрактного і неординарного, чогось такого, про що ще не знаю…
Ні, знаю!
Це світло засліплює, легше йти біля скелі. Тоді джунглі непомітні, в дикому тумані алегорій, відчуваєш безпеку, відпочиваєш, наче вдома…
Буду щаслива!
Якщо ніхто не скине з небезпечної дороги у ілюзорні химери.
Якщо хтось зустріне на іншому боці, ніжно поцілує і скаже, що буду потрібна.
Якщо зможу дійти…
Головне не впасти….
