Сиди і дивись. Я буду писати гріх:
на фоні бажань – начала земних начал –
із точки падіння рівнів усіх морів
я виведу в ніч опуклу криву плеча.
Я виведу в жар тремкий горизонт грудей.
Мазками долонь із тіла зніму туман.
Здригнуться повіки. Пензлик руки впаде
і лінія ніг себе поведе сама:
стече до підошв подвійним струмком жаги
по гальці зірок, що сиплеться із вікна,
ввіткнеться у ліжко, вийде із берегів
і хвилею стегон вихлюпне з полотна.
Сиди і дивись, як пляма густої мли
тремтітиме мокрим полиском по краях.
Палітрою всього грішного на землі
у нинішню райську ніч володію Я!
Я випишу кожну риску твого страху.
Я виведу те, що ти заховав від всіх.
Ти просто сиди й дивися. І не рахуй
чи вистачить в тебе засобів і зусиль
намірено відкупитися від гріха,
лишити його у ніші чужих торкань.
Аби ти не помилився і не збрехав
тобі допоможе права моя рука
і вправні вуста – заглянуть у кожен кут,
дістануть з душі усе, що ти заробив.
Та їм не потрібна жодна з твоїх спокут,
бо я все одно картинку лишу собі.
дуже цікава робота. трохи попрацювати над ритмом і буде "гут". є одне серйозне(!) зауваження - музло не можу стягти собі
спробую пошукати сам, але простіше буде, якщо підкажете назву композиції і виконавця. буду дуже(!) вдячний
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ритм? залежить від того, як ставити словесні і логічні наголоси. якщо так як авторка, то все і уже "гут" Дякую...
а з музики, до речі, все і почалося... сиджу я, значить, в обідню пору на м"якому робочому диванчику. у вікнах - сонце, під стелею - лампи, в коридорах - люди, все таке (бу)денне і ясне... і тут з колонок починає звучати ніч... заповняти густою темною таємницею зал і мою (під)свідомість...
рада, що потішила вас
Дякую...
Люблю твої вірші 
