Я полюбила просто дивитись в твої очі,
нічого не вдавати, але дещо приховувати.
Хоча б не здогадався!
Звикла класти руку тобі на груди і чути,
як швидко б’ється твоє серце поряд зі мною
і не хоче втіхати.
Я навчила своє тіло насолоджуватись тобою,
просто відчувати тебе, не говорячи ані слова.
І ти мовчи.
Дозволила мене нікуди від себе не відпускати,
і навіть полюбила твої жарко-болісні обійми,
немов дитини.
Я побачила, як ти плачеш, коли говорю,
що це не назавжди і мусиш то розуміти.
І знов, як дитина.
Посміхалась в обличчя смішним клятвам вічним,
які говорили твої твердо-закохані очі,
та сама ледве не плакала.
Перший раз захотіла лишитися тут і назавжди,
самій тебе міцно обняти, нехай би й здогадався.
Аби тільки не плакав.
