Звичайно, гарних міст на світі досить
І кожне з них свій колорит несе,
Та серцю не накажеш, серце просить,
Бо рідний край найкращий над усе:
Я в Коростень з мандрівок повертаюсь
І не стараюсь стримувати сліз,
Тут знов мене, як звично, зустрічають
Вокзал, або Чолівський переїзд.
Ступлю на землю батьківську предвічну,
Вдихну на повні груди дух віків,
На мить забуду метушню столичну
В тіні розлогих сосен і дубів.
Неспішним кроком місто я обходжу:
Знайомих вулиць змінюється вид;
І вже так часто я з трудом знаходжу
Дитинства незабутній краєвид.
Давно дерева виросли без мене
І фабрики розмірено гудуть...
А от облич знайомих щораз менше
Серед людей, які назустріч йдуть.
Перед очами Бровар і Пашини,
Черьомушки за роки "підросли"...
Грушевського (чи Леніна) машини
Товчуть, як і за Кірова товкли...
На Ковельському Парку - електрички,
На Київській цвіте новий масив...
Житомирська нагадує про вічне
І спокій зберігає праотців...
Моє ти місто! Ти біди зазнало,
Та дух древлянський не дано зломить!
Тож вірю - пильний погляд князя Мала
Тепер тебе навіки захистить!
І, щоб не сталось, шлях я свій торую
До скель гранітних рідного Ужа.
Я біль його і радості відчую,
Яка б не стала поміж нас межа...
випадково натрапила на Ваш чудовий вірш - приємно і легко читається, написано надзвичайно тепло і душевно! сама недавно переїхала до цього міста, але вже полюбила його))
ЧУДОВО! Низький уклін людині, яка так любить свою землю!На жаль, біди зазнав не лише Коростень...Вся ненька Україна потерпає від своїх "діточок"- депутатів, міністрів, влади, суддів ...Міг би продовжувати, але не хочу більше уживати всяких "непотребних" слів.
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Перечитав. Добре. Дещо можна було б поправити, але то вже буде інший вірш.
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно, завжди і всюди щось можна поправити, зробити краще... Я ж не претендую на медалі - просто, настала мить, згадалося... І, може, колись ще буде інший вірш.
А поки-що дякую за відгук.